Озимый ячмень

Озимий ячмінь — підвид Hordeum vulgaer L., шестирядний ячмінь, різновид var. pal-lidum ser., має всі колоски в трійках плодоносні.

Коренева система - мичкувата, слабо розвинена.

Стебло - порожниста циліндрична соломина, заввишки 50-135 см, товщиною 2,5-4 мм, складається з 5-7 міжвузлів, покрите восковим нальотом, схильне до вилягання.

Листки - з добре розвиненими білуватими вушками, які своїми кінцями охоплюють стебло. Язичок короткий, облямівковий. Листкові пластинки - завдовжки 12-25 см, завширшки 8-25 мм.

Суцвіття - дворядний або багаторядний колос. Форма колоса - чотиригранна, прямокутна; опушення колосового стрижня коротке або довге, повстяне. Ості довші за колос в 1,2 — 2 рази. Перехід квіткової луски в ость поступовий, іноді різкий. Квіткова луска груба, середньогруба, середньозморшкувата, негруба; бічні жилки квіткової луски зазубрені. Колос солом'яно-жовтий, нещільний, ості довгі, зазубрені. Кількість члеників колосового стрижня - 10,5— 13 на 4 см.

Плід. Зерно - плівчасте, еліптичне, видовжено-еліптичне, видовжене; жовте, зеленувате, жовте із зеленуватим відтінком; крупне, дрібне, середнє. Основна щетинка в зерні довга, повстяна, волосиста, довговолокниста.

Вимоги до температури. Серед озимих культур озимий ячмінь є найменш морозостійким. Він гине вже при зниженні температури біля вузла кущення до мінус 12 — 14 °С. Кращі строки сівби припадають на період з середньодобовими температурами повітря +12-16°С. Дуже шкодять різкі зміни температур у зимовий та ранньовесняний періоди. Мінімальна температура проростання насіння +1-4°С.

Особливо різко знижується стійкість озимого ячменю проти низьких температур та інших несприятливих умов зимівлі при ранніх строках сівби. Це пов'язано з тим, що в нього коротша стадія яровизації (35 — 45 днів), ніж в озимої пшениці та жита (40 — 65 днів). Дуже шкодить озимому ячменю різка зміна температур у зимовий і ранньовесняний періоди. Добре витримує високі літні температури (понад +35 °С), мало потерпає на півдні у дні тривалої спеки. Відзначається високою посухостійкістю протягом всього періоду вегетації.

При нестачі вологи в ґрунті і суховіях більш стійкий проти запалу, ніж інші злакові культури. Має недостатньо розвинену кореневу систему, тому вибагливий до ґрунтів і формує максимальний урожай на родючих чорноземах, каштанових і темно-сірих суглинкових ґрунтах. Погано росте і розвивається як на кислих, так і на засолених ґрунтах.

Озимий ячмінь добре реагує на раннє відновлення весняної вегетації, але з повільно наростаючими температурами. Він має вищий коефіцієнт кущіння, ніж ярий ячмінь. Проте швидке потепління навесні спричинює стрімкий вихід у трубку і не дозволяє досягнути необхідної для високих урожаїв густоти продуктивного стеблостою.

Озимий ячмінь рано навесні швидко йде в ріст і, як наслідок, у нього скорочується вегетаційний період. Найкраще росте і розвивається за температури +20-25°С. Він на 6 — 9 днів швидше достигає, ніж озима пшениця, і на 12 — 16 днів раніше, ніж ярий ячмінь. Тому в нього ще до настання літньої спеки формується більш виповнене зерно. Швидше розвивається в умовах довгого світлового дня. На відміну від ярого ячменю, цвітіння відбувається після виходу колоса з листкової трубки. Вегетаційний період в озимого ячменю, залежно від умов вирощування, становить 230 — 290 днів.

Вимоги до вологи. Озимий ячмінь завдяки ранньому виходу в трубку добре використовує зимові запаси вологи. Тому навіть у посушливі роки на легких ґрунтах він забезпечує відносно високі врожаї. По відношенню до маси насіння, ячмінь потребує для проростання 48-50% води, тоді як пшениця - 55%, а овес - 65%. Коефіцієнт транспірації дещо нижчий, ніж у інших зернових: рідко перевищує 400. Опади в період колосіння-наливу зерна сприяють формуванню високої врожайності. Він менш вимогливий до вологи, ніж ранні зернові культури.

Вимоги до ґрунту. Озимий ячмінь менш вимогливий до родючості ґрунту, ніж ярий ячмінь. У нього такі ж вимоги до ґрунтів як у пшениці, але більш вимогливий до вмісту кальцію в ґрунті. Найкраще родить на чорноземах з нейтральною або слаболужною реакцією ґрунтового розчину (рН 6,2-7,0).