Озимая рожь

Жито належить до роду Seeale, що об'єднує 13 ботанічних видів. У сільськогосподарському виробництві поширений лише один вид — жито звичайне (S. cereale vulgare).

Коренева система жита мичкувата і, порівняно з пшеницею, сильнорозвинена. Основна маса коренів розміщується у верхніх шарах ґрунту. Деякі з них проникають на глибину 100—150 см, і більше. Коренева система жита краще, ніж пшениці, засвоює поживні речовини, тому жито добре росте на ґрунтах з незначним їх вмістом. Жито добре засвоює фосфор з важкорозчинних сполук.

Стебло жита порожнє, гнучке, 1—2 м заввишки, має 5—6 міжвузлів. Стебло під колосом може бути опушене, вкрите горбками або голе. Озиме жито відзначається підвищеною кущистістю, утворюючи 3-5 пагонів на одну рослину. Закінчується кущення переважно восени, але може продовжуватись і навесні. На відміну від інших зернових культур, озиме жито закладає вузол кущення близько до поверхні ґрунту (1,7 — 2 см), незалежно від глибини загортання насіння. У фазах кущення і трубкування у жита спостерігається інтен-сивний ріст рослин у висоту, приріст перед колосінням досягає 5 см за добу. Тому при загущенні рослин (особливо на родючих ґрунтах) жито сильно вилягає. Причому фази кущення і трубкування у жита проходять швидше, ніж у пшениці, а колосіння і цвітіння більш тривалі

Сходи жита фіолетові або коричневі.

Листки лінійні, ширші, ніж у пшениці. Біля основи листкової пластинки є короткий язичок, вгорі заокруглений, без зубчиків, або з ледве помітними зубчиками. Вушка короткі, неопушені або слабоопушені, швидко засихають. Листкова піхва і сам листок часто вкриті волосками, горбками, рідше — голі. Між піхвою і дисковою пластинкою є плівчастий язичок — лігула, іноді конусоподібної форми.

Суцвіття — колос, що складається зі стрижня з тонкими, густо опушеними на ребрах члениками. На кожному виступі стрижня по одному колоску. Колосок двоквітковий (рідше буває три, а ще рідше — чотири квітки). Перша і друга квітки плідні.

Колоскові луски жита вузькі. Зовнішня квіткова луска широка, з довгим зазубленим остюком. Тичинок три з довгими пиляками. Зав'язь має перисту, дволопатеву приймочку. Колосок складається з двох квіток, дуже рідко — з трьох і більше і двох колоскових лусок, які розміщені по боках. Квітка двостатева, форма зерна овальна або видовжена . Цвіте жито протягом 10—12 днів. Озиме жито є перехреснозапильною рослиною. Запилюється вітром, найкраще при відносно тихій погоді, коли легким вітром хмарками переноситься пилок над рослинами (жито «красується»).

Зерно у квіткових лусках сидить відкрито, або напіввідкрито, і ніколи повністю не закривається. Зерно видовжене, зі зморшкуватою поверхнею, трохи стиснене з боків, з глибокою поздовжньою борозенкою. Забарвлення його сіре, зелене, іноді жовте. Від зерна пшениці відрізняється меншим вмістом білка (8—14%) і меншою склоподібністю. Маса 1000 зерен становить від 20 до 45 г. За нормальних умов розвитку жито достигає на 8 — 10 днів раніше, ніж озима пшениця. Тривалість вегетаційного періоду у жита на півночі досягає 350, на півдні — 270 днів.

Вимоги до температури. Серед озимих культур озиме жито характеризується найвищою морозостійкістю. У безсніжні зими воно легко витримує морози до мінус 25 °С, а при доброму загартуванні йому не шкодить зниження температури повітря до мінус 35 °С. Проте озиме жито, особливо тетраплоїдні сорти, недостатньо зимостійке, зокрема малостійке проти випрівання та вимокання. Зерно жита здатне проростати при тем-пературі ґрунту +1 — 2 °С, а дружні сходи з'являються при температурі +6—12 °С. Сума ефективних температур для його проростання становить близько 50 °С. Активний ріст рослин восени відбувається до настання стійкого похолодання із середньодобовою температурою +4 — 5 °С. Навесні жито раніше відростає, ніж пшениця, і приблизно на 7 — 10 днів швидше достигає.

Процес кущення жита найкраще відбувається при температурі +10 — 12 °С, при її зниженні до +4 — 5 °С кущення припиняється. Сума ефективних температур від сходів до кущення жита становить 67 °С. У період вегетації сприятливою для жита є температура +18 — 20 °С. Дуже чутливе воно до високих температур у період цвітіння — погір-шується запилення квіток, спостерігається череззерниця, а при наливанні формується щупле зерно. Сума ефективних температур від початку весняного відростання до достигання становить 1200 — 1500 °С, а від проростання насіння до достигання 1800 °С.

Вимоги до вологи. Жито менш вимогливе до вологи, ніж озима пшениця. Воно досить ефективно використовує осінньо-зимові опади і краще витримує весняні посухи завдяки добре розвиненій кореневій системі. Проте в суху осінь сходи бувають досить зрідженими і рослини погано кущаться. Транспіраційний коефіцієнт у жита нижчий, ніж у озимої пшениці (340 — 420). Все ж озиме жито досить негативно реагує на ґрунтову й повітряну посуху. Особливо шкодить житу ґрунтова посуха у період трубкування рослин, коли формуються генеративні органи. Суха погода і спека, а також затяжні дощі у період цвітіння негативно впливають на запилення квіток, що викликає череззерницю.

Вимоги до грунту. Завдяки добре розвиненій кореневій системі, маса якої в 1,5 рази перевищує пшеничну (6 т/га проти 3 — 4 т/га), та її високій всмоктувальній здатності, озиме жито дає добрі врожаї не тільки на родючих чорноземах, а й на бідних піщаних ґрунтах Полісся, добре витримує підвищену кислотність ґрунту (рН 5,5), невелику засоленість.

Озиме жито добре використовує поживні речовини з важкорозчинних сполук ґрунту, позитивно реагує на внесення фосфорних добрив, завдяки яким краще розвиваються коренева система і надземні органи, а також ефективніше засвоюється рослинами азот.

При нестачі у ґрунті калію у рослин погано розвивається листя, знижуються інтенсивність кущення і стійкість проти вилягання. Якщо в ґрунті мало фосфору і калію, знижується і стійкість жита проти низьких температур.

З урожаєм зерна жита 1 ц і соломи 1,5 ц з ґрунту виноситься 3 кг азоту, 1,2 - 1,5 кг Р2О5 і 2,5 кг К2О.