Квасоля

Квасоля (Phaseolus) — рід рослин родини бобових.

Квасоля звичайна У Центральній та Південній Америці цей вид представлений одно-, дво- та багаторічними трав'янистими рослинами з виткими (ліаноподібними) і повзучими стеблами. Наявні там кущові форми виникли внаслідок діяльності людини.

В Україні квасоля звичайна (2n-22) — однорічна трав'яниста рослина.

Коренева система. Стрижнева коренева система добре розвинена.

Стебло - трав'янисте або слабодерев'янисте, від основи галузиться, голе, різної висоти та форми: у кущової квасолі — прямостояче, невисоке — у середньому 25—45 см, у кущової - з виткою верхівкою  до 75 см, у напіввиткової  стебло в'ється наполовину, заввишки до 1,5 м; у виткої — повністю витке, заввишки до 2—3 м, і більше.

Листки. Примордіальні листки - великі, серцеподібної форми, слабоопушені; трійчасті листки складаються з досить великих листочків, переважно з загостреними верхівками. За формою вони серцеподібні, трикутні, ромбоподібні, яйцеподібні.

У пазухах листків розміщуються квітконоси, на яких утворюються китиці від 2—3 до 10—12 квіток у кожній. Квітки за розмірами - середні й великі (від 11—15 до 27 мм), білі, рожеві, фіолетові. У квасолі з білими квітками насіння, як правило, також біле, рожевими — коричневе, з фіолетовими — чорне.

Боби - завдовжки 7—25 см і завширшки 0,7—1,2 см, закінчуються прямим або зігнутим дзьобиком. За формою вони бувають прямими, зігнутими, шабле- або серпоподібними, мечоподібними та чоткоподібними, плоскими чи циліндричними, з гладенькою і зморшкуватою поверхнею.

За будовою бобів квасолю поділяють на три групи: лущильну — з твердим пергаментним шаром клітин на внутрішньому боці стулок, напівцукрову — із слаборозвиненим пергаментним шаром, та цукрову, або спаржеву, у бобах якої немає пергаментного шару. Лущильну квасолю вирощують для одержання стиглого зерна, а цукрову — на "лопатку", для використання в їжу соковитих недостиглих бобів.

Недостиглі боби у квасолі зелені, строкато-червоні, строкато-фіолетові, достиглі — солом'яно-жовті. Середня кількість бобів на рослині — 10—15, з коливаннями від 5—7 до 35—38 шт. Висота прикріплення нижнього бобу: від 6—7 до 15—20 см. У бобах розвивається від 2 до 7—10 насінин, різних за розміром, формою та забарвленням.

За розміром насіння буває дрібне — з масою 1000 насінин від 140 до 250 г, середнє — 250—400 г, та крупне — з масою понад 400 г (до 1100 г). При проростанні насіння сім'ядолі виносяться на поверхню грунту. За формою розрізняють насіння кулясте, еліптичне, ниркоподібне та валькувате. Кулясте насіння (sphaericus) за довжиною, шириною і товщиною майже однакове; у еліптичного насіння (ellipticus) довжина в 1,5 рази більша за ширину при майже однакових ширині й товщині; у ниркоподібного (compressus) — довжина у 1,5 рази перевищує ширину, а товщина становить 1/3—1/4 довжини (насіння сплюснуте); у валькуватого (oblongus) — довжина у два рази більша за товщину, ширина і товщина майже однакові (насіння видовжене, з випуклими кінцями).

Насіння квасолі має однотонне забарвлення — біле, зелене, жовте, коричневе та чорне, або воно строкате. Строкатість визначається особливістю забарвлення поверхні насінної оболонки. Розрізняють чотири типи малюнків на насінні: крапчастий (punctatus) — на поверхні насіння розміщені невеликі кольорові цятки майже однакового розміру, строкатий (variegatus) — поверхня насіння вкрита плямами, які мають різні розмір і форму; плямистий (maculatus) — як правило, біля насіннєвого рубчика розміщується різної форми велика пляма, біля якої може бути кілька плям меншого розміру; смугастий.

Вимоги до температури. У польовій культурі поширена квасоля звичайна, яка є найбільш теплолюбною серед зернобобових рослин. Насіння її проростає при +10°С, а сходи формуються лише при +12-14°С і гинуть при заморозках всього мінус 0,5-1°С. Лише окремі сорти витримують заморозки до мінус 2°С. Оптимальна температура - +22-25°С.

Вимоги до вологи. Квасоля більш посухостійка, ніж горох, сочевиця і боби. Проте для проростання насіння поглинає багато вологи - близько 105% від своєї маси. Добре переносить посуху до цвітіння, а в фази цвітіння і утворення бобів при нестачі вологи припиняється цвітіння і плодоутворення. Найкращою вологістю ґрунту в період вегетації є 70-80%.

Вимоги до грунту. До ґрунтів квасоля досить вимоглива. Кращими для неї є легкі за механічним складом чорноземи з нейтральною реакцією ґрунтового розчину (рН 6,5-7). Непридатні важкі, заболочені або надто легкі піщані ґрунти.

Вимоги до світла. Квасоля відноситься до південних світлолюбних культур короткого дня. Трапляються нейтральні і довгоденні сорти звичайної квасолі. 

Тривалість вегетаційного періоду, в залежності від стиглості сортів, складає 75-120 днів.