Клещевина

Рицина (Ricinus communis L.) — олійна рослина з родини молочайних.

Цінність рицини визначається високим вмістом олії в насінні - 50-57%. Вона містить 81-96% гліцеридів рицинолевої кислоти, яку не виявлено в інших оліях.

Рицинова (касторова) олія дуже в'язка, мало розчиняється в бензині та в інших органічних розчинниках, не застигає при низьких температурах (мінус 18°С), температура спалаху 300-310°С. Ці властивості роблять її неперевершеним за якістю змащувальним матеріалом, особливо для авіаційних і ракетних двигунів, механізмів.

Касторову олію застосовують у хімічній, текстильній, миловарній, електротехнічній промисловості, парфумерії, медицині Технічну олію добувають гарячим пресуванням. Вона містить отруйні речовини - дуже токсичний білок рицин та алкалоїд меншої токсичності - рицинін.

Олію для медицини добувають холодним пресуванням.

Макуха рицини отруйна, незалежно від способу виготовлення. Без спеціальної обробки для годівлі тварин непридатна. Вона містить 45% білка і є цінною речовиною для виготовлення клею, що використовується у деревообробній галузі. Макуху використовують як добриво, містить 7% азоту та 1,7% фосфору та калію.

Стебла містять до 7-10% грубого волокна придатного для виготовлення канатів, шпагату. Вирощують рицину і як декоративну культуру.

Рицина не висушує ґрунт, очищає поле від бур'янів. Корені і стебла швидко розкладаються, збагачуючи ґрунт органічними і мінеральними речовинами, тому вона є добрим попередником для зернових культур.

Коренева система - стрижнева, проникає глибоко в грунт.

Стебло прямостояче, колінчасте, порожнисте, розгалужене, разом з гілками зеленого, червоного, фіолетового або майже чорного кольорів.

Листки великі, чергові, з черешками до 20–60 см завдовжки, пальчасторозсічені на 5–11 лопатей, 30–80 см завширшки; лопаті яйцеподібно-видовжені, загострені, нерівнозубчасті по краю.

Суцвіття — китиці, кінцеві та у пазухах листків - до 70 см завдовжки.

Квітки одностатеві, одно¬домні, зібрані у групи, які розташовані на осі суцвіття¬: тичинкові квітки — у нижній частині су¬цвіт¬тя, маточкові — у верхній. Оцвітина проста, непоказна, 3–5-роздільна, забарвлена, залежно від форми і сорту.

Плід — овально-куляста тригнізда коробочка, яка може розтріскуватися, гола або зі шпичаками, тринасінна, тристулчаста. Насіння овальної форми, зі спинки — опукле, з черевця — більш плескате, з гладенькою блискучою мозаїчною оболонкою й довгастим швом посередині, а також з невеликим принасінником, 0,8–2,5 см завдовжки. Залежно від сорту, колір насіння може бути сірим, сіро-блакитним, світло- або темно-червоним; колір мозаїки різноманітний: брунатний, рожевий, світло-сірий. Цвіте через 40–50 днів після появи сходів протягом 1 міс.
Плоди дозрівають у вересні.

Вимоги до температури. Це теплолюбна рослина, її насіння починає проростати при температурі +12-13° С. Проте дружні сходи з'являються при +16-18°С. Сходи рицини гинуть при заморозках мінус 1°С, а дорослі рослини восени не витримують зниження температури до мінус 3°С. Нормальний ріст і розвиток рослин відбувається при температурі +25-30°С. При більш низьких температурах достигання затягується, врожайність і олійність насіння зменшується. Негативно на врожайності позначаються високі температури. Для формування нормального врожаю необхідна сума активних середньодобових температур 3000-3500°С.

Вимоги до вологи. Рицина вимоглива до вологи. У районах, де за вегетаційний період випадає менш як 300 мм опадів виростити високий урожай неможливо без застосування заходів по нагромадженню вологи в ґрунті (глибока оранка, зрошення та ін.).Транспіраційний коефіцієнт коливається в широких межах - від 300 до 600. Оптимальна вологість ґрунту 70-80% НВ. Проте висока вологість, особливо в осінній період, призводить до надмірного росту вегетативної маси, подовжує період вегетації та зменшує олійність насіння.

Вимоги до світла. Рицина - світлолюбна рослина короткого дня. Нестача світла в період формування генеративних органів негативно позначається на її продуктивності. На рості і розвитку рослин негативно також позначається наявність у посівах бур'янів та надмірне загущення рослин. Тому для кращого освітлення рицини важливо своєчасно знищувати бур'яни та сформувати оптимальну густоту рослин.

Вимоги до грунту. Вибагливість до ґрунтів і поживних речовин у рицини досить висока. Кращими для неї є добре проникні, родючі супіщані та суглинисті чорноземи, каштанові і сірі лісові ґрунти. Непридатні для рицини важкі глинисті, заболочені, засолені та легкі піщані ґрунти. Оптимальна реакція ґрунтового розчину близька до нейтральної (рН 6-7,3). За виносом поживних речовин рицина значно перевищує озиму пшеницю. З утворенням 1 ц насіння вона виносить з ґрунту 6,4-6,8 кг азоту, 1,4-2 кг фосфору, 5,2-5,6 г калію.

Рицина належить до пізніх культур. Вегетаційний період продовжується 95-120 днів. Від сходів до утворення центральних суцвіть рослина росте досить повільно і посіви її можуть заростати бур'янами.