Горчица

Найпоширеніші два види гірчиці: сиза, або сарептська (Brassica juncea Gzem.), і біла (Jinapis alba L.), які належать до родини капустяних (Brassicaceae).

Гірчиця має велике значення як олійна культура, з її насіння добувають олію, яка за своєю якістю не посту¬пається соняшниковій. Насіння гірчиці сарептської містить олії 35 — 47 %, білої 30 — 40 %. Крім того, в насінні гірчиці є 25 — 32 % протеї¬ну, до 1,7 % ефірної олії. Гірчична олія належить до слабковисихаючих (йодне число олії гірчиці сарептської 102 — 108, білої 92 — 122).

Стебло - прямостояче, розгалужене, в пазухах часто з червонуватими або буро-ліловими плямами, висотою 30-70 см. Листки - цілокраї, вкриті простими волосками, прикореневі і нижні яйцевидні чи довгасті, нерівно- і крупновиїмчасто-зубчасті, чсрешкові, подекуди з вушками при основі, а самі нижні майжс ліровидно-перисто-надрізані. Верхні листки сидячі, крупно- і нерівнозубчасті.

Суцвіття - нещільне, китицеподібне, квітки жовті, чашолистки близько 4 - 7 мм довжиною, пелюстки білі, 8-9 (11) мм.

Корінь - стрижневий, досить товстий, короткий.

Насіння. Плід - стручок. Форма плоду - лінійний, циліндричний, хвилясто-горбкуватий, з двома стулками, що розкриваються, з чотиригранним носиком на короткій досить товстій плодоніжці.  Розмір плоду - довжина 18-34 мм.  Форма насінини - куляста. Розмір -1,5- 2 мм.

Гірчиця  не вибаглива до умов навколишнього середовища, росте майже на всіх видах грунтів, за винятком легких піщаних. Коренева система здатна засвоювати живильні речовини з важкорозчинних форм калію і фосфору, тому може рости на низько родючих грунтах із слабокислою реакцією.

Культура холодостійка, насіння проростає при температурі +1 ... 3 ° С, сходи у фазі розетки витримують короткочасні весняні заморозки до -7 ... 9 ° С. Оптимальне вологозабезпечення - 350-450 мм за вегетаційний період. Завдяки раннім строкам висівання гірчиці, вона найбільш ефективно використовує осінньо-зимові запаси вологи.