Церкоспороз
Культура, що уражується: Буряк
Тип збудника: Гриб
Назва збудника: Cercospora beticola Sacc
Одне з найпоширеніших захворювань буряка, яке виявляють майже в усіх районах вирощування цієї культури.
На розвинених листках з'являються округлі, світло-бурі плями, 2-3 мм у діаметрі, з червоно-бурою облямівкою. На старих листках плями більші, а облямівка невиразна й розпливчаста. У вологу погоду на їх поверхні утворюється бархатистий сірувато-білий наліт. Ураження проявляється також на черешках листків і стеблах висадків. На них утворюються довгасті, трохи вдавлені плями. Іноді уражується й оплодень насіннєвих клубочків.
Захворювання викликає незавершений гриб Cercospora beticola Sacc родини Dematiaeeae, порядку Hyphomycetales. Його грибниця розмішується міжклітинно в уражених тканинах. На поверхні уражень,з обох боків плям, гриб утворює світло-коричневі, колінчасто-зігнутої форми конідіеносці, які розміщуються спочатку поодиноко, а згодом - пучками.
х розміри: 30-135 х 4-5 мкм. На кінцях конідієносців формуються безбарвні, булавоподібні, або майже голкоподібні конідії, розміром 30-36 х 3-5 мкм, з 3-5, і більше, перетинками. За їх допомогою гриб поширюється під час вегетації рослин. Зимує він на відмерлих листках і черешках, а в оплоднях насіннєвих клубочків — у вигляді потовщених темнозабарвлених гіф і конідіеносців, які навесні утворюють нове конідіальне спороношення і є первинним джерелом інфекції.
У природних умовах осінньо-зимового періоду на уражених рештках під глибоким шаром грунту збудник хвороби гине. Життєздатність він частково зберігає тільки у частинах рослин, що залишаються на поверхні або у верхньому шарі (до 10 см) грунту. Відновлення захворювання можливе навіть при незначному зберіганні збудника.
Ураження рослин відбувається шляхом проникання інфекційної гіфи у тканини рослин через продихи, частіше вранці, коли на листі є проростаючі конідії, і роса починає висихати.
Інкубаційний період хвороби залежить від температури. Влітку він триває 1-2, а восени — 4-5 тижнів.
В уражених листках посилюється транспірація (у 3-4 рази), зменшується асиміляція вуглекислоти (у 10 разів) й порушується азотний обмін. Дуже уражені листки відмирають; рослина утворює нові листки, втрачаючи на це велику кількість поживних речовин, що, врешті, зумовлює недорозвиненість кореня і зменшує нагромадження цукру. Втрати від церкоспорозу тим більші, чим більший ступінь ураженості. При слабкому ураженні недобір цукру з 1 га становить 5-10%, при середньому — до 20%, а при сильному — до 70%. Захворювання призводить до нагромадження у коренях так званого шкідливого азоту, який під час цукроваріння збільшує вихід патоки і зменшує вихід цукру.