Махровость смородины
Махровість смородини
Хвороба проявляється на чорній смородині. Перші ознаки її спостерігаються на листках, які стають трилопатевими, дрібними, з великими рідкими зубчиками, з грубими темно-зеленими блискучими жилками. У таких листків недостатня кількість жилок, тому вони набувають зморшкуватого вигляду. Бічні бруньки уражених рослин утворюють не квіткові китиці, а вегетативні загущені пагони. Внаслідок цього кущі уражених рослин високорослі, загущені. У хворих рослин квітки прозорі, без опушення, чашечка, віночок і тичинки перетворюються у вузенькі фіолетові пелюстки. Рильце розвивається у вигляді нитки, маточка ненормально розростається, зав'язь стає верхньою. Махрові квітки не зав'язують плодів. Квіткові китиці перетворюються в зелену тоненьку гілочку з декількома лусочками замість квіток. Збудником хвороби є мікоплазмовий організм. Інфекція поширюється садивним матеріалом.
Виявити махровість смородини найлегше в період цвітіння, коли добре помітно уражені квітки. Вони мають ненормальну потворну форму, віночок стає роздільно-пелюстковим, чашолистки й тичинки перетворюються в пелюстки, приймочка маточки стає ниткоподібною, а вся квітка набуває темно-фіолетового забарвлення. Ягоди не зав'язуються або стають потворними. Хворі рослини ослаблюються. В окремі роки, найчастіше після жаркого сухого літа, ознаки захворювання зникають, частково відновлюється плодоношення. Однак збудник інфекції не гине, а з живців, взятих із таких зовнішньо здорових кущів, виростають хворі рослини. Надалі, за сприятливих умов для вірусу, хвороба може знову з'явитись.
Переносить мікоплазми від рослини до рослини смородиновий бруньковий кліщ (Eriophyes ribis West.), що зимує у бруньках смородини, в результаті чого вони стають здутими, округлими, галовими.
Заходи боротьби:
- Вирощування здорового садивного матеріалу. Живці і пагони для відсадків слід брати лише із здорових кущів, краще з плантацій, де протягом останніх 3—4 років не виявлено ознак хвороби.
- Щорічне обстеження плантацій у період цвітіння з метою виявлення і негайного видалення та спалювання уражених хворобою кущів.
- Знищення переносників хвороби — смородинового кліща, попелиць, клопів.
- Застосування високої агротехніки та вирощування відносно стійких сортів проти ураження цією хворобою.